5.2. Етапи розвитку наукової й інноваційної місії університетів світу

У реалізації триєдиної місії європейського університету поява наукової складової пов᾿язується з виникненням так званого Гумбольдтівського університету, про особливості діяльності якого йшлося у розділі 2.  Далі подамо узагальнений виклад етапів розвитку наукової діяльності університету (реалізації його наукової місії) у глобальному контексті.

1. Етап «чистої науки» (кін. ХVІІІ – пер. пол. ХІХ ст.). Університет згідно з Гумбольдтівською моделлю (Берлін, Прусія) став храмом освіти, науки та культури. Єдність дослідження і викладання гарантувалася фігурою університетського викладача-дослідника, а також свободою вибору навчальних предметів для студентів. Університетськими цінностями було визнано наукову чесність, об’єктивність, відповідальність і академічну свободу [1].

2. Етап застосування результатів наукових досліджень у сільському господарстві (др. пол. ХІХ - кінець ХІХ ст.) Початок державної підтримки наукових досліджень в університетах – створення в університетах дослідних лабораторій сільськогосподарського призначення (Данія, США, Росія тощо).

3. Етап застосування результатів наукових досліджень університетських лабораторій у наукоємкому виробництві, зокрема у галузі органічної хімії, лакофарбовому виробництві  (кін. ХІХ – сер.
30-х. ХХ ст.) (Німеччина).

4. Етап перетворення університетської науки на чинник безпеки та економічного розвитку країни (др. пол. 30-х – 40-і рр. ХХ ст.). Створення низки університетських лабораторій, що працювали на задоволення потреб військово-промислового комплексу США у його підготовці та участі у Другій світовій війні. Наукове обґрунтування необхідності державної підтримки досліджень в університетах. Лінійна модель підтримки державою наукових досліджень в США.

5. Етап розвитку університетської науки на засадах маркетизації (кінець 80-х рр. ХХ ст. – перша половина 90-х рр. ХХ ст.). Перебудова державної політики підтримки університетської науки за засадах неолібералізму. Концептуалізація моделей Mode 2 (М. Гіббонс, Х. Новотни, П. Скотт, С. Шварцман та ін.) та Triple helix (Г. Етцковітц  та Л. Лейтесдорф.).

6. Етап перетворення університету на складову глобальної  (національної, регіональної) інноваційної системи (екосистеми) (середина 90-х рр. ХХ – початок ХХІ ст.) в умовах суспільства знань. Державна політика підвищення продуктивності наукової діяльності університету та трансферу в економічну сферу готового до використання на ринку продукту наукової діяльності.

Графічно хронологію виникнення та розвитку різних складових місії університету (освітньої, наукової та інноваційної) відображено на поданому далі рисунку (див. рис. 5.1).

Screenshot_5_1.jpg

Рис. 5.1. Хронологія розвитку освітньої, наукової та інноваційної складових місії університету у світі.

Далі схарактеризуємо моделі підтримки державою наукової та інноваційної діяльності університету на останніх етапах розглядуваного процесу.

Вивчення джерел у галузі теорії вищої освіти дозволило констатувати, що протягом другої половини ХХ – початку ХХІ ст. у розвинених країнах було розроблено та запроваджено декілька моделей розвитку наукової та інноваційній діяльності університетів, спрямованої на отримання наукового продукту, значимого для підвищення конкурентоспроможності національної економіки [2].

Дослідники Д. Мовері та Б. Семпет (D. CMowery,  Bh. N вважають історично першою з таких моделей так звану лінійну модель, розвиток якої пов’язують з іменем відомого американського державного діяча В. Буша (Vannevar Bush). У роки холодної війни, що розпочалася після 1945 р., В. Буш виступав за суттєве розширення державного фінансування фундаментальних досліджень в американських університетах, оскільки вважав, що саме університетська фундаментальна наука є важливим пріоритетом у забезпеченні економічного розвитку держави. Прямі державні інвестиції у розвиток університетської науки активізувалися в США ще з початку Другої світової війни, коли в університетах була створена низка першокласних наукових лабораторій та інститутів з метою здійснення стратегічних досліджень в інтересах військово-промислового комплексу країни. Пізніше, у 1970-1980-х рр. лінійна модель була розкритикована як така, що призвела до «ринкового фіаско» американської економіки у боротьбі з японською. У ці часи американські політики дійшли висновку, що не можна робити ставку на університетську фундаментальну науку як на пріоритетний чинник забезпечення інноваційного розвитку та конкурентоспроможності національної економіки. Японська національна інноваційна система, орієнтована переважно на прикладні дослідження, здійснювані у промислових лабораторіях, довела в ті часи свою більшу гнучкість та ефективність [3].

У 1980-1990-х роках у США та у ряді інших розвинених країн було запроваджено так звану «Модель номер два» (Mode 2) науково-дослідницької діяльності університетів в інноваційній системі індустріального суспільства епохи постмодерну. Розробку її концептуальних засад асоціюють з творчим колективом під керівництвом М. Гіббонса (M.Gibbons). Особливістю цієї моделі, на відміну від попередньої – лінійної, став більш високий рівень взаємодії дослідних інституцій різного підпорядкування (університетських та промислових лабораторій й інститутів). Значного поширення набули інтердисциплінарні дослідження, дослідницькі мережі, що стало результатом диверсифікації  джерел знань в сучасних інноваційних системах. Така модель взаємодії дослідних інституцій та організацій, як переконують її автори, не передбачає занепаду фундаментальної університетської науки, оскільки кожен з численних партнерів взаємодії реалізує свою, притаманну йому місію[4].

Ще однією концептуальною моделлю взаємодії університетів у національних інноваційних системах є так звана «потрійна спіраль» (Triple Helix), авторами якої є Г. Етцковітц та Л. Лейтесдорф (HEtzkowitz, LLeydesdorff). Модель передбачає не тільки взаємозв’язок різних акторів інноваційної системи: університетів бізнесових та урядових структур, а й зближення і навіть часткову взаємозамінюваність їх функцій.

У контексті розглядуваної проблеми значимим є, передусім, набуття університетами підприємницьких функцій бізнесових структур, що полягає у здійсненні ЗВО маркетингової діяльності, у створенні власних дочірніх підприємств та впроваджувальних компаній. Функції держави в рамках цієї моделі теж набувають суттєвих змін: від безпосереднього фінансування фундаментальної академічної науки  (згідно з лінійною моделлю) до виконання функцій посередника між університетами та бізнесовими структурами у розвитку та активізації їх взаємодії. Найменших змін в контексті розвитку «потрійної» взаємодії університет-бізнес-держава зазнають бізнесові структури [5].

Вивчення точок зору провідних західних науковців дозволяє, однак, констатувати наявність суттєвих відмінностей у трактуванні послідовності та взаємозв’язку розвитку названих вище моделей. Згідно з Г. Етцковітцем та Л. Лейдесдорфом університетська наука завжди була пов’язана з державою та промисловістю з’язками, що мали певні ознаки «потрійної спіралі», однак тип цієї «спіралі» визначався соціально-економічними відносинами та особливостями організації наукових досліджень у тій чи іншій країні.

Американські дослідники виділяють три можливі моделі співвідношення в системі «держава–наука–виробництво», що визначають різні механізми фінансування науки та трансферу результатів наукових досліджень у виробничу сферу. Зокрема, науковці вважають, що на всіх етапах розвитку наукової діяльності університетів існувала саме модель «потрійної спіралі», у якій, однак, мали місце різні форми взаємодії партнерів, механізми фінансування науки та трансферу результатів наукових досліджень у виробничу сферу. Зокрема, в умовах авторитарної держави, наприклад, у Радянському Союзі, у якому і університети, і наукові установи працювали під державним контролем, саме держава була визначальною силою у розвитку їх співпраці (див. рис. 5.2).

Screenshot_5_2.jpg

Рис. 5.2. Модель 1. «Потрійна спіраль» в умовах» авторитарної держави
(
Etzkowitz, 2000, р. 111).

В умовах вільноринкових відносин, університети та промислові підприємства набувають автономності або й повної незалежності від держави, відділені один від одного інституційними, фінансовими та іншими бар’єрами, що принципово змінює форми їх взаємодії як суб’єктів «потрійної спіралі»  (див. рис. 5.3).

 

Screenshot_5_3.jpg

Рис. 5.3. Модель 2 «Потрійної спіралі» в умовах» вільного ринку
(
Etzkowitz, 2000, р. 111)

Нарешті, в умовах економіки знань, коли здійснення масштабних та радикальних інновацій потребує утворення мережевих або гібридних організаційних структур, що взаємодіють у генеруванні нового знання, «потрійна спіраль» набуває якісно нових форм (див. рис. 5.4).

 

Screenshot_5_4.jpg

Рис. 5.4. Модель 3 «потрійної спіралі», що передбачають утворення мереж та гібридних організацій (Etzkowitz, 2000, р. 111)

Таким чином, успішний розвиток трансфероздатної наукової діяльності університету за будь яких умов потребує утворення «потрійної спіралі», тобто тієї чи іншої форми взаємодії між державою, університетом та виробничою сферою. Модель «лінійного зв’язку» відображає лише спосіб фінансування наукової діяльності університету (держава→університет), однак не відображає функцій замовника наукової продукції: промисловості.



[1] Курбатов, С., Рогожа М. (2017) Місія університету в західноєвропейській культурі (етичні та соціологічні аспекти). Філософія освіти. Philosophy of Education, 2 (21), 29-45. http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/29258

[2] Сбруєва, А. А. (2012). Інтеграція університету в національну інноваційну систему: світовий досвід та українські проблеми. Порівняльно-педагогічні студії. 3 (13), 133‒141. Режим доступу: http://repository.sspu.sumy.ua/handle/123456789/3234

[3] Mowery, D. C., Sampat, Bh. N. (2004). Universities in national innovation systems. The Oxford handbook of innovation. Ed. by Jan Fagerberg, David C. Mowery, Richard R. Nelson. Oxford University Press. рр. 209–240. URL: https://global.oup.com/academic/product/the-oxford-handbook-of-innovation-9780199264551?cc=ua&lang=en&

[4] Nowotny, H., Scott, P., Gibbons, M. (2001). Rethinking science: knowledge in an age of uncertainty. Cambridge: Polity. DOI:10.2307/3089636

[5] Etzkowitz, H., Leydesdorff,  L. (2000) The dynamics of innovation: from National Systems and ‘‘Me 2’’ to a Triple Helix of university–industry–government relations. Research Policy, 29, 109–123. DOI:10.1016/S0048-7333(99)00055-4