5.5. Управління науковою діяльністю (УНД) сучасного університету (порівняльний аналіз УНД дослідницького та навчального університетів США)

Ефективність системи управління науковою роботою сучасного університету є складною багатоаспектною функцією, яка залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх змінних складових. Розглянемо її в форматі матриці, у якій, з одного боку, представлені напрями співпраці університету з виробництвом і суспільством що визначають відповідно економічну та соціальну складові ефективності, а з другого боку – компетентності адміністраторів наукових досліджень, що є необхідними для оптимальної реалізації спільної роботи науковців, адміністраторів, викладачів та ін. Протягом останніх десятиліть у світі проведено численні дослідження з проблем адміністрування наукової роботи університетів, здійснено генетичний аналіз, розроблено теоретичні моделі та структуру підготовки до цієї професійної діяльності. Системний виклад усіх цих та багатьох інших питань розглядуваної проблеми знаходимо у фундаментальній праці колективу американських науковців та адміністраторів вищої освіти за редакцією Е. Кулаковскі та Л. Кроністер «Research Administration and Management» [1]. В українській теорії вищої освіти різні аспекти проблеми управління науковою роботою в американських та європейських університетах стали предметом наукових розвідок таких дослідників, як О. Романовський [2] , О. Романовська [3], М. Сбруєв [4], М. Сбруєв [5] , А. Сбруєва [6] , К. Шихненко [7] та ін.

Аналіз широкого кола досліджень, предметом яких став досвід американських університетів, дозволив виявити головні тенденції роз­витку управління науковою діяльністю, що еволюціонує у відповідності з швидким прогресом запитів суспільства, економіки, науки і технологій.

Ефективність системи управління науковою роботою, з позицій соціології управління, полягає в перетворенні інтелектуальних, матеріальних, організаційних, фінансових та інших ресурсів університету в цілком конкретні результати, що мають соціальну значущість та економічну доцільність. Міра їх досягнення порівнюється з оптимально досяжними результатами.

Традиційні університети, в тому числі і державні, націлені, перш за все, на фундаментальні дослідження. Прикладний напрям реалізовано в підприємницьких університетах, що сфокусовані на дослідженнях з можливим значним комерційним потенціалом. Соціально-орієнтований напрям університетської наукової діяльності спрямовано на реалізацію завдань, що є значимими для суспільства і держави. Соціальна орієнтація наукових досліджень визначається на національному та регіональному (локальному – штат, місце, район) рівнях та виконують роль соціального замовлення, спрямованого на розв’язання складних соціальних проблем глобального, національного, регіонального або локального значення.

В системі управління університетською наукою дослідники виділяють три складових: спосіб організації – організаційна структура дослідницького підрозділу університету, форми розподілу праці та особливості їх інституалізації; організаційна культура – цінності, норми і переконання університетських науковців; нормативне забезпечення  управлінської діяльності – визначає стратегії розподілу та легітимації влади в системі наукової роботи університету. Моделі підвищення ефективності управління науковою роботою в університетах представлені різними стратегіями оптимізації діяльності адміністраторів наукових досліджень, що пов’язані з вищеназваними пріоритетними складовими. Дослідники зауважують, що більшість сучасних західних університетів запозичило саме американську організаційну структуру. Такі показники як: престижність, вартість навчання, кількість публікацій в журналах з високим імпакт-фактором і отриманих патентів та ліцензій – підтверджують її успішність. Для американської організаційної структури управління науковими дослідженнями характерна чіткість розподілу наукової, юридичної, фінансово-економічної та адміністративної роботи. Наукові і навчальні підрозділи університету підзвітні опікунській Раді, яка несе відповідальність за відповідність діяльності університету його місії та за його соціальні орієнтації.

На вибір стратегії управління університетською науковою роботою звичайно впливає форма власності університету, яка визначає його організаційну структуру і культуру. Але треба відмітити, що незалежно від форми власності, університети мають значну потребу в фінансуванні своїх досліджень. Тому всі без винятку університети США мають в своїй структурі підрозділи, що займаються плануванням фінансових ресурсів і фінансовим забезпеченням досліджень.

Науковці відмічають, що ієрархія в дослідницькому середовищі університетських науковців не має чіткої субординації, послідовності та підзвітності, як то притаманно бізнес структурам, у тому числі й університетським. Завдання стратегічного і тактичного планування вирішуються тут на операціональному рівні, успішність такої діяльності залежить від професіоналізму носіїв експертних знань. Для цього зазвичай будують модель операції, оцінюють вплив об'єктивних і суб'єктивних чинників, що визначають її хід і результат, генерують альтернативи і на основі оцінки ефективності приймають рішення щодо того, яку з альтернатив слід вважати найкращим способом досягнення мети.

Одним з головних факторів, що визначає ефективність системи управління науковою роботою американських університетів, та резуль­тативність діяльності всіх її структурних підрозділів, є забезпечення високопрофесійними кадрами – адміністраторами наукових досліджень. Місією адміністраторів наукових досліджень є активізація розвитку науково-дослідницької діяльності в університетах а також в некомерцій­них та комерційних дослідницьких установах і фондах. Діяльність кваліфікованих адміністраторів спрямована на зняття з дослідників зайвого тягаря адміністративної рутини, який завжди існує при виконанні наукових розробок. Окрім того, адміністратори досліджень сприяють розвитку культури відповідальної поведінки при виконанні наукових досліджень, підтримують згоду (в самому дослідницькому ко­лективі; між замовником та виконавцем; між дослідниками-науковцями і регулюючими агенціями), сприяють формуванню громадської довіри до дослідницької діяльності і результатів досліджень.

Становлення управління науковою роботою як професійної діяльності почалося в університетах США на початку 40-х рр. ХХ ст., коли держава значно збільшила обсяги фінансування наукових досліджень в університетах. Аналіз досліджень американських науковців К. Л. Бісі [8], та Р. Гейгера [9] дають підстави визначити етапи розвитку управління науковою роботою як професійної діяльності в США:

Етап 1. Виникнення професії 40 рр. XX століття. Для цього етапу характерною стала поява менеджерів наукових досліджень у федеральних інституціях, передусім у першій державній агенції – Управлінні науковими дослідженнями та розвитком (Office of Science Research and Development), що була створена у 1941 р. з метою координації, контролю та підтримки дослідницької роботи в університетах. Факторами виникнення професії на даному етапі  стали такі: a) суттєве зростання державного фінансування наукових досліджень, пов’язаних із потребами військово-промислового комплексу та підтримки безпеки держави у період Другої світової війни; б) утворення в університетах дослідницької інфраструктури, що давало змогу займатися фундаментальними та експериментальними науковими дослідженнями на постійній основі;

Етап ІІ. Загальне визнання професії 50–80-ті рр. XX ст. Характерною особливістю цього етапу стала поява відділів управління науковою діяльністю

(ВУНД) в усіх типах університетів та університетських коледжів. Розвиток професії у цей період був зумовлений такими факторами: a) перетворення наукової роботи на важливий аспект діяльності всіх типів американських вишів; б) суттєве зростання кількості та урізноманітнення типів грантодавчих організацій.

Етап ІІІ. Глибока диференціація в межах професії – 90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст. Ознакою цього етапу стало розмежування функціональних обов’язків працівників ВУНД в університетах (особливо дослідницьких) у зв’язку з суттєвим зростанням обсягу наукових досліджень та якісними змінами характеру виконуваних професійних функцій. Факторами диференціації професійних функцій визнано такі: а) значне зростання обсягу федерального законодавчого регулювання наукової діяльності. Якщо у попередні десятиліття федеральне законодавство стосувалось виключно питань грантів та контрактів університету з бізнесовими структурами, то сьогодні воно регламентує значно більшу кількість аспектів діяльності адміністрації, що потребує як розширення адміністративних структур, так і зміни характеру їх діяльності; б) ускладнення вимог державних та приватних спонсорів наукових досліджень, що вимагають від університетських менеджерів великого обсягу спеціальних компетентностей. Сьогодні виконання обов’язків менеджера наукової роботи передбачає керівництво групою спеціалістів, що включає професіональних юристів, економістів, бухгалтерів, системних програмістів, фахівців у галузі інституційного розвитку, охорони навколишнього середовища тощо; в) розвиток електронного адміністрування наукової роботи суттєво змінив організацію діяльності ВУНД та способи підтримки контактів зі спонсорами, федеральними та штатовими адміністративними структурами. Компе­тенції у сфері ІКТ стали невід’ємною умовою успішної роботи ВУНД.

Структура ВУНД американських університетів не є стандартною. У кожному університеті відділ має свої специфічні особливості, зумовлені стратегією розвитку наукової роботи, втілюваною конкретним ЗВО, напрямами наукових досліджень та їх обсягами. Зокрема структрура, ВУНД університету Індіана-Блумінгтон (UIB), досліджена нами в рамках програми University Administration Support Programme (UASP), організованої  Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів IREX за сприяння корпорації Карнегі (Нью-Йорк), має у своєму складі близько 20 підрозділів (див. рис. 5.5).

Така структура зумовлена пріоритетним спрямуванням наукової діяльності університету на розвиток найсучасніших галузей природничих наук. UIB входить у сотню кращих дослідницьких університетів США, що зумовлено високою активністю наукового персоналу і великими обсягами наукової роботи. За класифікацією Карнегі UIB віноситься до типу «Дослідницькі університети» (з дуже високим рівнем дослідницької активності).

Потреби підтримки та розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень UIB зумовили виокремлення таких підрозділів ВУНД: 1) грантові служби; 2) служби юридичної підтримки досліджень; 3) служби контролю безпеки проведення досліджень (радіаційна, біологічна, хімічна безпека); 4) служба захисту прав людини як об’єкта дослідження; 5) служба регулювання проблем дослідницької етики; 6) cлужба розробки дослідницької політики університету; 7) служба підтримки дослідницької чесності; 8) служба комерціалізації інтелектуальної власності.

screenshot_5_5.jpg

Рис. 5.5. Структура управління науковою діяльністю університету UIB

З метою порівняльного аналізу управлінських структур університетів різних типів в рамках програми UASP нами було досліджено особливості ВУНД університету, який, за класифікацією Карнегі, відноситься до типу «Коледжі та університети з магістерськими навчальними програмами». За приклад ЗВО такого типу було взято Університет Монклер штату Нью Джерсі (MSU). Структура ВУНД представлена на рис. 5.6.

screenshot_5_6.jpg

Рис. 5.6. Структура управління науковою діяльністю MSU

Далі у порівняльній таблиці представлено зіставимо функції управлінських структур обох з названих типів університетів, що  дозволить виявити відмінності у структурі наукової діяльності дослідницького (UIB) та навчального, тобто з бакалаврськими та магістерськими програмами (MSU) університетів (див. табл. 5.2.).

Таблиця 5.2

Структура підрозділів ВУНД дослідницького (UIB) та навчального (MSU) університетів

IUB

MSU

1. грантові служби

2. служби юридичної підтримки та безпеки проведення досліджень (радіаційна безпека, біологічна безпека, хімічна безпека)

3. офіс регулювання проблем дослідницької етики та розробки дослідницької політики університету

4. служба захисту прав людини як об'єкту дослідження

5. служба підтримки наукової доброчесності

6. служба з питань комерціалізація інтелектуальної власності

1. грантові служби

2. служба захисту прав людини як об’єкту дослідження

3. служба підтримки наукової доброчесності

Найбільш суттєвими відмінностями між університетами, вартими уваги в контексті розгляду структур ВУНД, є такі: 1) наукові досягнення персоналу (викладацького та дослідницького); 2) обсяги зовнішнього фінансування наукових досліджень, здійснюваного спонсорами за результатами виграних грантів; 3) рівень розвитку докторських програм, що свідчить про якість викладацького персоналу, його здатність до керівництва докторськими дослідженнями та до здійснення власних наукових розробок.

Ефективність управління науковою діяльністю залежить суттєвою мірою від кваліфікації персоналу ВУНД. Ключовими компетентностями менеджерів наукової роботи сучасного університету ми вважаємо такі:

Стратегічні компетентності:

  • розуміння особливостей та прогнозування тенденцій розвитку політики національного (регіонального) уряду у галузі наукових досліджень.
  • розуміння специфіки корпоративних відносин між університетами та бізнесовими структурами.
  • знання та уміння співпрацювати з національними і міжнародними спонсорами досліджень, здійснюваних науковцями університету.
  • розуміння можливостей міжнародного співробітництва та готовності наукової громади та менеджерів університету до такого співробітництва.

Професійні компетентності:

  • розуміння логіки науково-дослідної роботи.
  • розуміння рівня перспективності наукових розробок, здійснюваних фахівцями університету.
  • знання наукового потенціалу співробітників університету.

Технологічні компетентності:

  • вміння обрахування повної вартості та економічної ефективності дослідження.
  • вміння працювати на електронному робочому місці.



[1] Research Administration and Management. (2006). Ed. by E.C. Kulakowski, L.U. Chronister. California: Jones & Bartlett Publishers. URL: https://books.google.mk/books?id=k9GdUDSWYZ8C&printsec=copyright#v=onepage&q&f=false

[2] Романовський, О. О. (2012). Феномен підприємництва в університетах світу. Вінниця: Нова Книга. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/30311

[3] Романовська, О. О. (2020). Досвід вищої освіти Сполучених Штатів Америки ХХ-ХХІ століть. Книга 4. Особливості академічного (університетського) підприємництва у США другої половини XX - початку XXI століть. Київ: Внд-во НПУ ім. М. П. Драгоманова. Режим доступу: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/29621

[4] Сбруєв, М. Г. (2013). Матриця компетенцій адміністраторів наукових досліджень в американських університетах. Порівняльна професійна педагогіка, 1, 181188. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ppp_2013_1_24

[5] Сбруєв, М. Г. (2015). Технології грантового супроводу науково-дослідних проектів в університетах США. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 3 (47), 139–153. Режим доступу: http://repository.sspu.sumy.ua/handle/123456789/1489

[6] Сбруєва, А. А. (2010). Управління науковою роботою в державних університетах США: структурно-функціональні аспекти. Порівняльно-педагогічні студії, 1–2, 68–76. Режим доступу: https://doi.org/10.31499/2306-5532.1-2.2010.18093

[7] Sbruieva, A., & Shykhnenko, K. (2020). Student-Conducted Research in the Mission of the American Universities versus the Universities in Ukraine. Journal of History Culture and Art Research, 9 (4), 298-313. URL: http://dx.doi.org/10.7596/taksad.v9i4.2847

[8] Beasey, K. I. (2006). The history of research administration. In: E. C. Kulakowski, L. U. Chronister (eds.). Research Administration and Management, (pp. 9–30). California: Jones & Bartlett Publishers. URL: https://books.google.mk/books?id=k9GdUDSWYZ8C&printsec=copyright#v=onepage&q&f=false

[9] Geiger, R. L. (2005). The ten generations in American higher education. In: P.G. Altbach, R.O. Berdahl, P.J. Gumport (eds.). American higher education in the twenty-first century: social, political and economic challenges, (pp. 38–71). Johns Hopkins U. Press. URL: https://books.google.com.ua/books/about/American_Higher_Education_in_the_Twenty.html?id=MAd0s4o80SwC&redir_esc=y