8.4.б. Соціальний вимір Болонського процесу

Соціальний вимір, на перший погляд, є предметом пріоритетного інтересу студентів як клієнтів освітніх послуг. Однак більш глибокий аналіз проблеми доводить, що його розгляд є значимим і для абсолютної більшості інших стейкхолдерів.

Аналіз аргументації необхідності забезпечення соціального виміру змін, що має місце в документах Болонського процесу, дозволяє говорити про її багатоаспектний характер. По-перше, йдеться про право кожного індивіда на здобуття вищої освіти, що дає можливість повноцінного розвитку особистості, формування готовності до стабільного працевлаштування та активного громадського життя. Соціальні гарантії держави в освітній сфері визнано необхідною умовою, що дає можливість диверсифікованим контингентам випускників закладів середньої освіти успішно вступити, навчатися та закінчити ЗВО. По-друге, забезпечення права кожного громадянина на здобуття вищої освіти (йдеться про якісну вищу освіту), трактується як умова ефективного соціального, культурного та економічного розвитку суспільства; можливість прискореного приросту ресурсу знань у національній та регіональній інноваційних системах; розвитку демократичної культури, посилення плюралістичної демократії та толерантності в суспільному середовищі. По-третє, забезпечення високого рівня соціальних гарантій у сфері вищої освіти сприяє підвищенню привабливості європейської вищої освіти у глобальному контексті, що, у свою чергу, збагачує європейську академічну культуру новими підходами у сфері освітньої та наукової діяльності [1].

У документах Болонського процесу задекларовано широке коло соціальних гарантій у сфері вищої освіти. Зміст зобов’язань урядів в освітній сфері, відображених у документах міністерських конференцій Болонського процесу, систематизовано та сформульовано у поданих далі положеннях:

– забезпечення права на якісну вищу освіту для всіх (Берлінське комюніке, Празьке комюніке, Льовен / Лювен-ля-Ньовське комюніке,  Бухарестське комюніке, Будапештсько-Віденська Декларація, Єреванське комюніке, Паризьке комюніке, Римське комюніке);

– підтримка міжкультурного взаєморозуміння, політичної та релігійної толерантності, гендерної рівності; забезпечення дотримання демократичних та цивільних прав задля посилення Європейського громадянства та формування інклюзивного суспільства (Єреванське комюніке, Паризьке комюніке, Римське комюніке);

– забезпечення студентам належних умов для навчання та проживання, що уможливлюють успішне завершення освіти протягом визначеного терміну часу незалежно від перешкод, що можуть виникнути через низький соціальний статус  та незадовільне фінансове становище сім’ї, з якої походить студент (Берлінське комюніке, Бергенське комюніке, Лондонське комюніке, Лювен-ла-Ньовське  комюніке, Паризьке комюніке, Римське комюніке);

–створення у ЗВО консультативних та сервісних служб, діяльність яких спрямована на сприяння повноцінній самореалізації упродовж навчання, його вчасне завершення та здобуття відповідної кваліфікації (Бергенське комюніке, Бухарестське комюніке, Єреванське комюніке, Римське комюніке);

– забезпечення інклюзивного характеру системи вищої освіти, залучення до навчання у ЗВО нових контингентів студентів із недостатньо представлених у системі вищої освіти соціальних груп населення (Лондонське комюніке, Лювен-ла-Ньовське комюніке, Бухарестське комюніке, Будапештсько-Віденська Декларація, Паризьке комюніке, Римське комюніке), а також біженців та мігрантів (Єреванське комюніке, Паризьке комюніке, Римське комюніке);

– надання студентам, особливо вихідцям із соціально знедолених верств, фінансової допомоги, що дозволяє  розширити доступ до вищої освіти (Бергенське комюніке);

– покращення для всіх громадян відповідно до їх прагнень і здібностей можливості отримувати неперервну освіту протягом усього життя як у рамках передвищої, так і вищої освіти (Берлінське комюніке, Єреванське комюніке, Римське комюніке);

– забезпечення права студентів на рівноправну партнерську участь в управлінні вишами, передусім у вирішенні питань, що стосуються організації та змісту освітнього процесу (Празьке комюніке, Берлінське комюніке, Єреванське комюніке, Римське комюніке);

– розвиток студентоцентрованого підходу до освітнього процесу, зокрема застосування методів взаємного колегіального навчання студентів, як засобу забезпечення більшого доступу до якісної освіти диверсифікованих контингентів студентів (Бухарестське комюніке, Єреванське комюніке, Римське комюніке);

– забезпечення можливостей міжнародної мобільності для студентів, викладачів, дослідників шляхом розвитку системи міжнародних та національних грантів, сервісних служб, законодавчого визнання періодів навчання й професійної діяльності у ЄПВО та поза ним (Єреванське комюніке, Паризьке комюніке, Римське комюніке);

– покращенням можливостей працевлаштування і самопрацевлаштування випускників вишів (Єреванське комюніке, Римське комюніке);

– створення інклюзивного простору вищої освіти на основі «Принципів та рекомендацій для зміцнення соціального виміру вищої освіти у ЄПВО» (Римське комюніке).

Зауважимо, що протягом тривалого періоду розвитку ЄПВО полі­тичні зобов᾿язання держав, сформульовані у документах Болонського процесу, носили здебільшого декларативний характер на відміну від тих, що стосуються організаційних засад освітнього процесу у вишах на засадах Європейської кредитно-трансферної системи ‒ ECTS [2] та забезпечення якості вищої освіти, на основі Європейської рамки кваліфікацій [3] , Стандартів та рекомендацій забезпечення якості у ЄПВО [4].

Зазначимо, що у нормативному забезпеченні соціального виміру вищої освіти у ЄПВО протягом останніх п᾿яти років відбулися суттєві позитивні зрушення, що перетворюють вимоги до нього з категорії бажаних на такі, що є обов᾿язковими. Зокрема, у процесі підготовки до Єреванського саміту BFUG (2015 р.) було прийнято «Стратегію розвитку соціального виміру та безперервної освіти у Європейському просторі вищої освіти до 2020 р.» (A Strategy for the Development of the Social Dimension and Lifelong Learning in the European Higher Education Area to 2020), у якій визначено завдання подальшого розвитку співпраці у досліджуваній сфері.

Новим кроком в діяльності BFUG щодо визначення вимог до забез­печення соціального виміру вищої освіти у ЄПВО стало затвердження на Римській міністерській конференції країн-членів Болонського клубу (2020 р.) документу «Принципи та Рекомендації посилення соціального виміру вищої освіти в ЄПВО» (Principles and Guidelines to Strengthen the Social Dimension of Higher Education in the EHEA ‒ EPG) [5].

Викладені у політичних документах Болонського процесу положення щодо соціального виміру змін було розвинуто у реформаційних програмах на національному та наднаціональному рівнях. Разом з тим, низка реформаційних процесів розвивається у регіоні всупереч наведеним вище політичним деклараціям, що стає причиною активного протесту проти них студентських організацій. Головною причиною суперечностей між декларативними заявами про забезпечення соціального виміру реформ та їх реальними програмами стало домінування у світі в цілому та у Болонському регіоні зокрема ринкових засад освітньої політики, згідно з якими відбувається комерціалізація та комодифікація вищої освіти [6]. Тенденціями розвитку освітніх реформ у європейському регіоні, що викликають заперечення у студентства стали впродовж останнього десятиліття такі:

  • запровадження або збільшення платні за навчання, що веде до невиконання соціальних гарантій у сфері вищої освіти;
  • суттєві відмінності у підходах до запровадження ECTS, що перешкоджає можливостям розвитку мобільності студентів, залучення дорослих до системи неперервної освіти через неможливість урахування попередньо здобутих навчальних кредитів;
  • недостатній рівень державного фінансування системи неперервної освіти, що перешкоджає реалізації освітніх прав громадян, прискоренню економічного, культурного та інтелектуального розвитку суспільства;
  • використання Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) як засобу у глобальній конкурентній боротьбі з метою отримання ЗВО та національними економіками комерційної вигоди;
  • збереження перешкод розвитку академічної мобільності (візові бар’єри, слабкий розвиток практики визнання кваліфікацій та трансферу кредитів, низький рівень державної фінансової підтримки студентської мобільності, розвитку системи грантів, сервісних послуг для зарубіжних студентів тощо);
  • використання академічної мобільності у межах ЄПВО як засобу «відтоку мізків» з країн Східної Європи до Західної.

Подолання названих вище та низки інших суперечностей реформ є актуальним завданням подальшого розвитку Болонського процесу.



[1] Key issues for the European Higher Education Area – Social Dimension and Mobility (2007). Report from the Bologna Process Working Group on Social Dimension and Data on Mobility of Staff and Students in Participating Countries. Government Offices of Sweden. URL: https://www.government.se/reports/2007/05/key-issues-for-the-european-higher-education-area---social-dimension-and-mobility/

[2] EC (European Commission). (2015) ECTS Users’ Guide. URL: https://ec.europa.eu/assets/eac/education/ects/users-guide/index_en.htm

[3] ЕС (European Commission). (2008) European Qualifications Framework. URL: https://europa.eu/europass/en/european-qualifications-framework-eqf

[4] ENQA (2015) Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (ESG). Brussels, Belgium. URL: http://www.enqa.eu/index.php/home/esg/

[5] BFUG (Bologna Follow-Up Group) AG1 (Advisory Group 1) on Social Dimension. (2020) Principles and Guidelines to Strengthen the Social Dimension of Higher Education in the EHEA. EHEA Ministerial Conference, Rome, November 2020. URL: https://medium.com/%C3%B1am-educkacci%C3%B3n-en-red/principles-and-guidelines-to-strengthen-the-social-dimension-of-higher-education-in-the-ehea-1729c2f30f76

[6] Garben, S. (2011). EU higher education law. The Bologna process and Harmonization by stealth.  Kluwer Law International, The Hague. URL: http://hdl.handle.net/1814/16821