7.1. Ключові поняття теми та чинники розвитку інноваційного менеджменту вищої школи у глобальному контексті

До ключових понять теми ми відносимо: «управління», «управління освітою», «менеджмент», «інновація», «інноваційний менеджмент», «менеджмент інновацій в освіті». Для трактування означених понять, якими ми керуватимемось у тексті розділу, звернемось до наукових розвідок вітчизняних та зарубіжних дослідників.

Управління – це особливий вид діяльності, який перетворює неор­ганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу [1].

Управління – це процес планування, організації, мотивації і контролю, який необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації [2].

Управління – це особливий вид людської діяльності в умовах постійних змін внутрішнього та зовнішнього середовища, який забезпечує цілеспрямований вплив на керовану систему для збереження і впорядкування її в межах заданих параметрів на основі закономірностей її розвитку та дії механізмів самоуправління [3].

Управління освітою належить до соціального управління. Під соціальним управлінням розуміють вплив на суспільство з метою його упорядкування, збереження якостей, специфіки, удосконалення і розвитку. Соціальне управління регулює економічну, соціально-політичну та духовну сфери життя суспільства. Управління освітою, зокрема, відповідає за духовну сферу [4].

1. Менеджмент – це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками).

2. Менеджмент – це влада та мистецтво керівника.

3. Менеджмент – це вміння та адміністративні навички органі­зувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників).

4. Менеджмент – це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

5. З функціональних позицій менеджмент – процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для формування і досягнення мети організації [5].

Термін «інновація» походить від латинського «novatio», що означає «оновлення» (або «зміна»), з додаванням префіксу «in», який перекла­дається з латинської як «в напрямі», перекладається дослівно «іnno­vatio» «в напрямі змін». Поняття інновація вперше зявилося в наукових дослідженнях XIX століття. Нове життя поняття отримало на початку XX століття в наукових роботах американського економіста австрійсь­кого походження Й. Шумпетера, який був одним з перших учених, хто в 1900-х рр. ввів у науковий вжиток даний термін в економіці [6].

Інновації в освіті це процес творення, запровадження та поширення в освітній практиці нових ідей, засобів, педагогічних та управлінських технологій, у результаті яких підвищуються показники (рівні) досягнень структурних компонентів освіти, відбувається перехід системи до якісно іншого стану [7].

Інноваційний менеджмент – це підсистема загального управління, метою якої є управління інноваційними процесами в організації (Мармаза, 2016).

Інноваційному менеджменту, як і будь-якій іншій системі, прита­манні такі якості: взаємозв’язок і взаємодія всіх компонентів системи; ці­лісність, узгодженість і синхронність у часі, узгодженість із місією і ціля­ми організації; адаптивність, гнучкість до змін середовища; автономність елементів організаційної структури функцій управління; багатофункціо­нальність і багатоаспектність, що реалізується через здатність до перена­лагодження, переорієнтації, оновлення відповідно до змін середовища [8].

Розгляд чинників розвитку інноваційного менеджменту у вищій освіті має два виміри: зовнішній, що включає суспільно-політичний, соціально-економічний, культурно-освітній, демографічний аспекти, та внутрішній, що стосується педагогічних умов реалізації закладами вищої освіти їх місії.

До зовнішніх чинників розглядуваного процесу належать такі:

  • глобальне домінування неоліберальної економічної політики, що поширюється на соціальну сферу та призводить до перенесення механіз­мів бізнесового менеджменту на освіту (новий менеджеризм в освіті);
  • демократизація суспільного життя та автономізація ЗВО;
  • диверсифікація освітніх потреб здобувачів вищої освіти, що змушує виші до пошуку інноваційних шляхів їх задоволення;
  • масовізація вищої освіти, що призводить до зниження відносного рівня її державного фінансування;
  • формування національних та наднаціональних інноваційних систем, складовими яких стають університети, що перетворюють інноваційну діяльність на важливу складову їх місії;
  • інтернаціоналізація освітнього простору, що вимагає інноваційних підходів до менеджменту міжнародної діяльності;
  • системні або структурні реформи наднаціональної/пан-регіональної системи вищої освіти, що передбачають запровадження нових напрямів діяльності вишу, структурних новоутворень, культури якості діяльності вишу та способів управління ним;
  • якісно нові вимоги ринку праці (роботодавців) до змісту освітніх програм, професійних компетентностей випускників та якості надання освітніх послуг;
  • розвиток ІКТ, що вносить якісні зміни в усі сфери життя ЗВО, у тому числі в сферу управління.

Головними внутрішніми чинниками розвитку інноваційного менеджменту у вищій освіті ми вважаємо такі:

  • трансформація місії університету, що передбачає запровадження інноваційних напрямів, форм та методів діяльності й управління ними;
  • розробка нових стратегій розвитку університету, що передбачають застосування нових управлінських рішень;
  • запровадження авторських інноваційних підходів (методів, технологій), розроблених університетською адміністрацією;
  • розвиток нової культури якості діяльності вишу, складовою якої є нова управлінська культура;
  • системна диджиталізація діяльності вишу, у тому числі і механізмів управління ним.


[1] Drucker, P. F. (1985). Management: Tasks, responsibilities, practices. New York: Harper Business. URL: https://www.academia.edu/41016748/MANAGEMENT_Tasks_Responsibilities_Practices_by_Peter_Drucker_

[2] Мескон, М. Х., Альберт, М., Хедоури Ф. (1998). Основы менеджмента. М.: Дело. Режим доступу: https://institutiones.com/download/books/1472-osnovy-menedzhmenta-meskon.html

[3] Єльникова, Г. В. (1999). Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні. К.:ДАККО.

[4] Мармаза, О. І. (2016). Інноваційний менеджмент. Х.: ТОВ «Планета-принт». Режим доступу: http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/1665

[5] Oxford English Dictionary (2020) Oxford University Press.

[6] Базилевич, В. Д. (2006). Неортодаксальна теорія Й. А. Шумпетера. Історія економічних учень: У 2 ч. К.: Знання, Т. 2, с. 320.

[7] Дубасенюк, О. А. (2014). Інновації в сучасній освіті. В кн.: О. А. Дубасенюк (ред.). Інновації в освіті: інтеграція науки і практики, (cc. 12-28). Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка.

[8] Микитюк, П. П. (2007). Інноваційний менеджмент. К.:Центр учбової літератури. Режим доступу: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/552