6.2. Етапи формування європейського виміру ЗЯВО

Критеріями виокремлення етапів розвитку зусиль болонської академічної та освітньо-політичної спільноти у формуванні європейського виміру ЗЯВО виступають такі його сутнісні ознаки: формування європейського виміру методології ЗЯВО, структурних та змістових компонентів, стандартизації та легітимізації процесів забезпечення якості діяльності вишів у ЄПВО.

Діахронно-порівняльний аналіз першоджерел, а саме політичних документів, аналітичних доповідей міжнародних організацій, що є суб᾿єктами процесу ЗЯВО, міжнародних організацій та мереж ЗЯВО дозволили констатувати, що етапами розвитку досліджуваного процесу є такі (Єременко, Сбруєва, 2017a):

1) етап розробки й експериментальної перевірки національного та європейського вимірів методології й процедур ЗЯВО (1991-1997 рр.). Перші кроки у налагодженні європейського співробітництва у сфері ЗЯВО були зроблені вже у рік підписання Маастрихтської угоди, тобто у 1991 році, коли було прийнято меморандум РЄ щодо розвитку ВО у регіоні. У 1994–1995 рр. було розпочато пілотні експерименти, спрямовані на розробку та запровадження єдиної методології ЗЯВО у європейському регіоні, яка повинна бути відкритою для адаптації до національних її варіантів. На національному рівні агенції ЗЯВО на той час створювалися або ж уже існували у Великій Британії, Нідерландах (Фландрії), Франції, Данії Як стверджують дослідники, пілотні експерименти полягали у запровадженні в країнах ЄС, які ще не мали на той час досвіду зовнішньої оцінки якості діяльності ЗВО, процедур та інструментів такої оцінки у межах освітніх програм однієї чи двох спеціальностей в окремих університетах. Перший досвід зовнішнього оцінювання якості виявився достатньо привабливим, що зумовило його швидке поширення на інші країни ЄС та Східної Європи [1].

2) етап інституалізації європейського виміру ЗЯВО (19972005 рр.). Найпотужнішими двигунами інституалізації міжнародного співробітництва у сфері ЗЯВО стали Лісабонська стратегія, освітні цілі якої було конкретизовано у програмі ЄС «Освіта та професійна підготовка-2010», та Болонська стратегія (Болонський процес), основи якої було сформульовано у Болонській декларації. Дві європейські стратегії освітніх реформ (Лісабонська та Болонська) об’єднали найважливіших регіональних, національних, локальних та інституційних стейкхолдерів, зацікавлених у якості вищої освіти, а саме: наднаціональні політичні та професійні об’єднання, національні держави, роботодавці, ЗВО, студенти. Вже на початковому етапі реалізації означених програм міжнародно визнана якість вищої освіти стала провідною ідеєю, досягнення якої уможливило всі подальші кроки реформи. Вагомими результатами у справі інституалізації європейського виміру ЗЯВО стало утворення низки організаційних структур наднаціонального рівня:

  • 2000 р. ‒ Європейська мережа (з 2004 р. Асоціація) забезпечення якості вищої освіти European Association for Quality Assurance in Higher Education (ENQA);
  • 2001 р. ‒ Мережа (асоціація) агенцій забезпечення якості вищої освіти країн Центральної та Східної Європи – Network of Central and Eastern European Quality Assurance Agencies in Higher Education (CEENQA);
  • 2003 р. ‒ Мережа (асоціація) агенцій ЗЯВО країн Північної Європи – Nordic Quality Assurance Network in Higher Education (NOQA);
  • 2003 р. – Європейський консорціум з акредитації у вищій освіті – The European Consortium for Accreditation in higher education (ECA);
  • 2005 р. – Європейський форум з проблем ЗЯВО ‒ European Quality Assurance Forum (EQAF);
  • 2005 р. ‒ Європейська фундація якості в електронній освіті ‒ The European Foundation for Quality in eLearning (EFQUEL).

Отже, на даному етапі відбулося утворення цілої низки міжнародних агенцій ЗЯВО, що мали як загальноєвропейський (ENQA, ECA, EFQUEL), так і субрегіональний (CEENQA, NOQA) характер. Відрізнялися вони також за своїми методологічними підходами та функціями. Безумовно, процес утворення, розвитку, удосконалення діяльності національних та міжнародних агенцій ЗЯВО тривав і надалі, однак всі основоположні інституції у цій царині було утворено саме на початку ХХІ ст.;

3) етап стандартизації європейського виміру ЗЯВО (20052015 рр.).

Суттєвим прогресом у розвитку європейського виміру ЗЯВО стала розробка у 2005 р. за ініціативи ENQA та інших членів Групи Є-4 «Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти» − Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (ESG) (далі – «Стандарти»). У документі окреслено, перш за все, контекстуальні особливості, сферу дії, цілі та принципи  європейської системи ЗЯВО; визначено три виміри стандартів ЗЯВО: 1) внутрішній (інституційний); 2) зовнішній (позаінституційний – національний, наднаціональний); 3) стандарти діяльності АЗЯ.

Офіційне прийняття та затвердження «Стандартів та рекомендацій» в редакції, запропонованій ENQA, відбулося на міністерському саміті в Бергені (2005 р.). Держави-учасниці Болонського процесу взяли на себе зобов'язання впровадити запропоновану модель щодо внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості та експертного оцінювання органів із забезпечення якості на національному рівні, одночасно дотримуючись загальноприйнятих європейських напрямів і критеріїв [2].

Пізніше, у 2015 році було прийнято нову редакцію ESG (Standards and Guidelines, 2015), аналіз якої буде подано далі..

Важливим аспектом впорядкування організаційного виміру процесів інтернаціоналізації ЗЯВО, тобто запровадження стандартів ЗЯВО європейського виміру, стало створення Європейського реєстру ЗЯВО (The European Quality Assurance Register for Higher EducationEQAR). Вперше концепцію створення цієї структури було оприлюднено на саміті BFUG у Бергені у 2005 р. Пізніше, у Лондоні (2007 р.) було представлено операційну модель діяльності EQAR, цілями якої стали такі:

формування цілісної системи ЗЯВО  у ЄПВО;

  • сприяння студентській мобільності шляхом утворення об’єктивної основи для  розвитку взаємодовіри між  вишами;
  • зменшення можливостей «фейкової акредитації» (accreditation mills) на шляху отримання довіри до вишу;
  • створення підстави для урядів у наданні вишам права вибору акредитаційної агенції, що є зареєстрованою в EQAR, відповідно до національного законодавства;
  • створення керівництва для вишів у виборі акредитаційної агенції відповідно до національного законодавства;
  • слугування засобом підвищення якості діяльності агенцій ЗЯВО та підвищення взаємодовіри між ними (Wächter, 2015) [3].

З часом зростала кількість агенцій ЗЯВО та складність й різноманітність інструментів, що використовуються для вимірювання якості. Багато агентств спробували кілька різних типів процедур: оцінок окремих освітніх програм, кластеризованих оцінок, аудиту систем якості, оцінки діяльності структурних підрозділів ЗВО та ЗВО в цілому. У 2008 та 2012 роках було ENQA було проведено опитування національних та інституційних структур ЗЯВО, які показали, що агенції ЗЯВО планують ввести суттєві зміни у зовнішніх процедурах забезпечення якості. Ці зміни в основному стосустосувались того, чи будуть процедури оцінки здійснюватися на інституційному, або на програмному рівні, або на обох, і який метод буде застосовано для визначення якості: евалюація, акредитація чи аудит. У 2012 році переважна більшість систем забезпечення якості зосередилась на поєднанні інституційних та програмих евалюацій [4].

4) етап легітимізації європейського виміру ЗЯВО (з 2015 р. ‒ 2020).

Характеристика процесів легітимізації європейського виміру ЗЯВО передбачає аналіз комюніке міністерських самітів країн-учасниць Болонського процесу та документів ЄС, у яких розглянуто актуальні проблеми розвитку ЗЯВО. Документом Болонського процесу, у якому відбулося затвердження (легітимізація) європейського виміру ЗЯВО, стало Єреванське комюніке 2015 року. На Єреванському саміті було підтверджено поширення в межах ЄПВО таких документів:

нова редакція «Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти» [5];

  • «Європейський підхід до забезпечення якості спільних програм» (European Approach for Quality Assurance of Joint Programmes) [6];
  • нова редакція «Посібника для користувачів ЄКТС» (ECTS Users’ Guide) як офіційного документа ЄПВО [7].

До актуальних документів ЄС, присвячених стратегіям ЗЯВО у регіоні, належить Комюніке ЄК «Оновлений порядок денний ЄС щодо вищої освіти» (2017 р.) [8]. У документі виокремлено чотири найбільш актуальні кола проблем розвитку європейської вищої освіти, що пов᾿язані із забезпеченням її якості, та визначено пріоритетні шляхи підтримки Євросоюзом ЄПВО у їх розв’язанні.

1. Задоволення європейськими вишами потреб регіону у якісній підготовці фахівців зі спеціальностей, що позначаються у міжнародній практиці абревіатурою STE(A)M (science, technology, engineering, (arts) and maths), а також з медичних та педагогічних спеціальностей. Автори документу підкреслюють як необхідність підвищення якості підготовки таких фахівців, так і зростання їх кількості, підвищення ефективності використання сучасних ІКТ у навчальному процесі, розвитку у випускників вишів навичок дослідницької діяльності, так званих трансверсивних умінь та ключових компетентностей (transversal skills and key competences), що є необхідними для досягнення успіху у будь-якому виді діяльності в умовах економіки знань (критичне мислення, D(digital)-компетентність тощо). Серед шляхів розв’язання означеної проблеми важливим названо підготовку якісних викладачів вишів.

2. Необхідність розвитку європейської вищої школи як інклюзивної цілісної системи, у якій заклади вищої освіти взаємодіють із загальноосвітніми та професійними навчальними закладами, роботодавцями та суспільством у цілому. Вища школа повинна розвиватися як соціально орієнтована (спрямована, мисляча) навчальна громада (civic-minded learning community), пов’язана своєю діяльністю з інтересами місцевої спільноти. В контексті розглядуваної проблеми важ­ливою визнана діяльність викладачів як менторів, що мають навички роботи із диверсифікованою за рівнем когнітивної готовності, навчаль­ними інтересами, культурним та соціальним досвідом, станом здоров’я громадою студентів. Академічна та неакадемічна підтримка повинна надаватися викладачами усім студентам незалежно від походження та сприяти їх успіху як у навчанні, так і у подальшому кар’єрному рості.

3. Потреба в активізації участі ЗВО в інноваційній діяльності, що передбачає розвиток інноваційної та підприємницької культури університетів. Критично важливим є розвиток якісних магістерських та докторських програм, спрямованих на підготовку для регіону кадрів дослідників, розробників та менеджерів інновацій, які здійснюють наукові відкриття, беруть участь у просуванні та впровадженні нових ідей. Необхідність зосередження зусиль викладачів на формуванні у студентів «вмінь розуміти нові підходи, мислити критично та творчо, діяти підприємливо у розвитку та реалізації нових ідей» (ЕС, 2017, с. 8).

4. Підтримка на національному та наднаціональному рівнях ефективності та продуктивності освітніх систем. У Комюніке отримала схвалення фінансова підтримка на національному та наднаціональному рівнях ініціатив щодо розвитку співпраці між університетами та зовнішніми партнерами (роботодавцями, науково-дослідними установами, громадськими організаціями тощо) а також запровадження сучасних інноваційних підходів до організації навчального процесу у вищій школі (дослідно-орієнтоване навчання, інтердисциплінарні студії, змішане навчання тощо). Необхідність продовження міжнародного та міжінституційного діалогу, активізації співпраці у єврорегіоні у поширенні кращого досвіду якісного викладання, що повинно слугувати розвитку процвітаючої, інклюзивної демократичної європейської спільноти (ЕС, 2017, с. 12).

Підтвердження пріоритетної питань ЗЯВО у подальшому розвитку європейської співпраці у сфері вищої освіти знаходимо у документах Паризького 2018 р. та Римського 2020 р. міністерських самітів Болонського процесу.

Актуальні тенденції розвитку Європейського виміру ЗЯВО було визначено у доповіді експертів ЄС до Римського саміту 2020 р. Констатовано, зокрема, що процедури ЗЯВО стають все більш диверсифікованими зі зростанням пропозиції від агенцій на міжнародному ринку експертних послуг. Такі пропозиції варіюються від евалюації, акредитації, сертифікації, аудиту, авторизації, відгуків до застосування методологій європейського підходу забезпечення якості спільних програм. Аналіз типів пропозицій зовнішніх процедур ЗЯВО, що надаються 49 агенціями, зареєстрованими в EQAR, показав, що 25 % агенцій пропонують від однієї до трьох форм евалюації, тоді як 30 % зареєстрованих агенцій ‒ від 9 до 15 типів рев᾿ю. Всього агенції, зареєстровані в  EQ, пропонують понад 300 типів заходів у сфері ЗЯВО. В цілому, така картина дає підстави для висновку, що інструменти діяльності органів забезпечення якості в умовах розширення систем ЗЯВО стають більш складними та диверсифікованими, ніж будь-коли. У сфері ЗЯВО у ЄПВО відбувається подвійний за своєю логікою процес: конвергенція основних методів та процедур забезпечення якості (самооцінка, публікація звітів, критерії  оцінки), та диверсифікація форм і видів діяльності агенцій, що стало особливістю Європейської рамки забезпечення якості (EC/EACEA/Eurydice, 2020, р.71).



[1] Westerheijden, Don F. (2005). Walking towards a moving target: Quality assurance in European higher education. The Quality of Higher education, 5, 52-70. URL: https://eric.ed.gov/?id=EJ874242

[2] Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (ESG). (2005). Helsinki: EAQAHE. URL: http://www.enqa.eu/index.php/home/esg/

[3] Wächter, B. (Eds.) (2015). University quality indicators: a critical assessment. Brussels: European Parliament. URL: https://www.europarl.europa.eu/thinktank/en/document.html?reference=IPOL_STU(2015)563377

[4] EC/EACEA/Eurydice (2020). The European Higher Education Area in 2020: Bologna Process Implementation Report. Luxembourg: Publications Office of the European Union. https://eacea.ec.europa.eu/national-policies/eurydice/content/european-higher-education-area-2020-bologna-process-implementation-report_en

[5] Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area (ESG). (2015). Brussels, Belgium. URL: http://www.enqa.eu/index.php/home/esg/

[6] EQAR. (2014) European Approach for Quality Assurance of Joint Programmes. Seminar on Joint Degrees, 11 July 2014, Zagreb. URL: https://www.eqar.eu/kb/joint-programmes/

[7] EC (European Commission). (2015) ECTS Users’ Guide. URL: https://ec.europa.eu/assets/eac/education/ects/users-guide/index_en.htm  

[8] EC (European Commission). (2017). Communication from the Commission to the Council, the European Parliament, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions on a renewed EU agenda for higher education Brussels, 30.5.2017.− COM. (2017) 247 final. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX:52017DC0247&from=EN