2.3. Моделі університету та їх теоретичне обґрунтування

Вище, у контексті характеристики історичного розвитку університетської освіти в Європі та у світі, передусім у США, йшлося про типологічні ознаки університетів, що існували у різні часи у різних країнах. Далі пропонуємо типологічну характеристику моделей університетів, їх класифікацію відповідно до домінуючих ознак, значимих для функціонування університету як соціальної організації, що існує впродовж історично тривалого періоду часу:

‒ відповідно суб᾿єктів управління університетом В докласичній історії розвитку університетів відомі такі моделі: болонська модель (університет утворюють студенти та управляють ним, наймаючи магіст­рів та професорів для викладання на певних контрактних умовах) та сор­бонська (паризька) модель (університет утворюють викладачі (магістри, професори) та управляють ним; студенти є членами університету, що навчаються за правилами, визначеними викладачами). Серед класичних моделей університету вирізняємо університет як державну установу, що слугував потребам підготовки державних службовців (найбільш яскра­вим прикладом є французька (наполеонівська модель університету); ав­тономний університет, який не залежить від держави та інших соціаль­них інститутів (англійська та американська моделі університету). В сучасних умовах виокремлюємо також такі моделі: «університет-фір­ма» (корпоративний університет), що базується на короткострокових ці­лях вищої освіти, необхідної для успішного функціонування та інновацій­ного розвитку великих (транснаціональних) бізнесових корпорацій (наприклад, «університет МакДонадьдз», «університет Дісней», «університет Форд», «університет Майкрософт» тощо) університет як державно-відомча установа, що реалізує завдання підготовки студентів до служби в окремих державних структурах (наприклад армії, поліції тощо) та характеризується точним  визначенням цілей та змісту освіти, стандартів досягнення результатів освітнього процесу;

‒ відповідно до рівня централізації-децентралізації структурної побудови університету як організації вирізняємо модель централізованого університету (французька (наполеонівська) модель, російські та радянські університети), повністю підпорядкованого центральній владі, та децентралізовану – Оксфордсько-Кембриджську (Оксбриджську) модель, де навчання здійснюється у окремих структурних підрозділах ‒ коледжах, що існують значною мірою автономно один від одного, від центральної адміністрації університету й від державного впливу. В сучасних умовах у світі існує значна кількість варіацій проміжних моделей, де поєднані переваги централізованого університету з системою автономних (частково автономних) коледжів;

‒ відповідно до домінуючої складової місії університету, що зумовлена потребами розвитку суспільства, національної держави, освіти, науки, в контексті розгляду моделей кластчного університету виокремлено такі моделі, схарактеризовані нами вище: німецька (гумбольдтівська), що передбачає надання універсальної освіти через наукове дослідження; англійська (ньюменівська), що слугує всебічному розвитку інтелекту; французька (наполеонівська), спрямована на підготовку кваліфікованого державного службовця;  американська, що поєднує завдання фундаментальної освіти, розвитку наукового знання та служіння громаді. В сучасних умовах у найбільш розвинених країнах світу виокремлюють, відповідно до домінуючої складової місії вишу, дослідницький університет (університет з високим рівнем дослідницької активності, що має достатню технологічну, ресурсну базу й інтелектуальний потенціал для здійснення фундаментальних та прикладних досліджень) та навчальний університет (як правило, таки­ми є нові університети, що утворилися зі спеціалізованих професійних вишів або філії дослідницьких університетів, передусім іноземні);

‒ відповідно місця навчання та способів передачі інформації, поширення знань виокремлюють модель відкритого університету, виникнення якої асоціюють, передусім, зі створенням Відритого університету Великої Британії у 1969 р. Спеціальне дослідження виникнення та розвитку відкритої освіти в університетах Великої Британії дозволило дослідниці О. Губіній визначити низку етапів розвитку даної моделі у Великій Британії, що дозволяє прослідкувати зміни у способах передачі інформації та контактування суб᾿єктів навчального процесу [1]. Більш радикальною моделлю відмови від традиційної організації університетської освіти є неінституціональна модель університету, концепції якої розроблялися низкою теоретиків, зокрема таких, як П. Гудман, І. Ілліч, Ж. Гудлед, Ф. Клейн, Дж. Холт, Л. Бернар та ін. У даному контексті йдеться про різні форми інформальної освіти, що здобувається здебільшого за дистанційною формою допомогою он-лайн технологій. Існують різні класифікації моделей університету (віртуальний університет, он-лайн університет), діяльність яких побудована на засадах деформалізаціїї організації навчального процесу, що враховують, передусім, такі чинники: соціальний склад студентства; функції академічного персоналу; нові форми, методи, засоби навчання та учіння; трансформація організаційної структури університету; вплив глобалізації та інтернаціоналізації на ринок освітніх послуг;

‒ відповідно до статусу університету в світі дослідниками виокремлено та схарактеризовано модель університету світового рівня, що уособлює у своїй діяльності відповідність вимогам, сформульованим світовою академічною та політичною спільнотами. За основу поданої далі характеристики ознак університету світового рівня взято дослідження таких науковців, як К. Морман, У. Ма, Д. Бейкер [2]: 1) інтернаціональний характер місії, тобто її поширення у глобальному вимірі як у сфері освітніх послуг, так і у наукових дослідженнях; 2) висока інтенсивність наукових досліджень; 3) набуття академічним персоналом нових ролей, передусім наукова робота за комерційними контрактами, консультування бізнесових структур, грантова діяльність тощо; 4) диференціація джерел фінансування університету шляхом залучення не тільки державних ресурсів, але й коштів бізнесових корпорацій, приватних благодійників, конкурсних грантів, прибутки від діяльності старт-апів, що доводять до промислового застосування продукти наукової діяльності науковців університету; 5) розвиток нового типу партнерства між державою, бізнесом та університетами, спрямованого на виробництво знання як суспільного блага (на відміну від знання як приватного блага, що виробляється за контрактами з бізнесовими структурами); 6) застосування стратегій глобального рекрутування кращих студентів, викладачів, дослідників та адміністративного персоналу; 7) складність організаційної побудови, пов’язана як з інтенсивністю наукових досліджень, так і з диверсифікацією освітніх потреб студентських контингентів (створюється розгалужена система дослідницьких лабораторій, міждисциплінарних центрів, а також технологічна інфраструктура, що обслуговує наукові дослідження). Відбуваються якісні зміни у структурі управлінської діяльності керівників університету. Пріоритетну увагу вони вимушені приділяти питанням фандрайзингу, а не традиційним видам академічної діяльності; 8) глобальне партнерство (членство у численних міжнародних організаціях та програмах, що ініціюють і підтримують академічне партнерство, сприяють розвитку студентської та викладацької мобільності, інтернаціоналізації змісту освіти, здійснюють міжнародну експертну оцінку якості діяльності університетів) (Сбруєва, 2009) [3].

Наведені вище моделі мають здебільшого частковий характер, оскільки визначають тип університету за якоюсь однією, хоча і важливою, сутнісною його особливістю.

Питання для самопідготовки:

1. Дайте характеристику чинників виникнення освіти підвищеного рівня у давньому світі. Які галузі знань стали предметом вивчення у школах підвищеного рівня у школах Давнього Сходу та Античного світу?

2.  Дайте відповіді на Питання: навіщо (мета), хто (викладачі), кого (студенти), чому (зміст освіти), як (організаційно-педагогічні засади) навчали в університетах в епоху Європейського Середньовіччя?

3. Схарактеризуйте діяльність перших українських закладів вищої освіти (колегіумів, академій) підвищеного рівня за логікою пента-питання академіка Берга (навіщо, хто, кого, чому, як навчати).

4. Схарактеризуйте впливи європейської університетської освіти  та культури ХV –ХVІІІ століть на розвиток вищої освіти в добу Українського Відродження.

5. Коли, на Вашу думку, почалось формування Європейського простору вищої освіти? Обґрунтуйте свою думку та складіть  історико-педагогічну періодизацію цього процесу.

6. Коли і як виникли перші університети на території сучасної України та українські університети.

7. Дайте порівняльну характеристику класичних моделей університету відповідно до місії університету.

8. Дайте характеристику поняття посткласичний університет.

9. Схарактризуйте системні моделі університету, що функціонували на різних історичних етапах його розвитку як суспільного феномену.



[1] 1) кореспондентська освіта (середина ХІХ ст. –10-ті рр. ХХ ст.) – поява заочного навчання, здійснюваного за допомогою листування між закладом освіти і студентом, спричинена стрімким розвитком економіки періоду індустріалізації; 2) теле-радіо освіта (20-ті рр. ХХ ст. – кінець 50-х рр. ХХ ст.) – поява радіопрограм, телевізійних освітніх програм, інтегрованих теле-радіо освітніх програм, спричинена розвитком стратегічних галузей економіки у післявоєнний (перша та Друга світові війни) та міжвоєнний періоди; 3) мультимедійна освіта (початок 60-х рр. ХХ ст. – середина 90-х рр. ХХ ст.) – виникнення дистанційного навчання, мультимедійних засобів навчання, спричинений потребою в подальшому професійному розвиткові населення з можливістю використання ІКТ у навчанні; 4) он-лайн освіта  (кінець 90-х рр. ХХ ст. – середина 10-х рр. ХХI ст.) – виникнення електронного навчання, Інтернет-ресурсів, МООС, навчальної аналітики, що спричинює підвищенням можливостей здобуття а також вимог до якості освіти в умовах глобального  інформаційного суспільства. (Губіна, О. (2018). Організаційно-педагогічні засади відкритої освіти в університетах Великої Британії (дис. … канд. пед. наук). Суми.)

[2] Mohrman, K., Ma, W., & Baker, D. (2008). The research university in transition: The emerging global model. Higher Education Policy, 21 (1), 5-27. URL: https://doi.org/10.1057/palgrave.hep.8300175

[3] Сбруєва, А. (2009). Університет світового класу: характеристики, механізми визначення статусу, умови створення. Порівняльно-педагогічні студії, 1, 45-56. Режим доступу: https://doi.org/10.31499/2306-5532.1.2009.17826